The masterpiecer! Full HD

(цензуровано, орфографія дописувача виправлена, публікується за його згоди)

Чувак, відставити! Це шо за постна х*йня? Це шо за постсуїцидальний синдром на етапі затухання? Ти шо й*бнувся?

Якби ти мені все те саме про себе розповів 5 років назад, я б може і повірив. Зараз – не вірю! Бл*дь, але де той статний красень, який буквально викидав енергію, як гейзер? Де той харизматичний пошляк, якого в своїх таємних думах мріяла відтрахати як мінімум половина дівчат нашого корпусу? Де це все? Що я бачу? Якась тупа лазмазня. Отямся, чоловіче!

Бачте, викладач в універі пішов у контру? А шо, в перший раз? Тебе мало намагалися турнути спочатку через фізику, потім через хімію? І ти ж залишився, так? Втримався? Так х*лі нюні розпустив?? Доведи цьому засранцю, чого ти вартий! Постав його на місце! Хіба, знову-ж таки повторюсь, в перший раз?

Особисте життя, бачте, не клеїться? Та мені Пашка доповідає, що ти витворяєш в гуртожитку і за його межами з дамочками різного віку і статусу! В тебе секс частіше, ніж я в маршрутках їжджу! І воно мені каже, що в нього особистий фронт не клеїться. Ну да, я розумію, рамантік, “грьобаний ідеаліст”, як ти мені казав, але це все буде. Колись. А зараз є куди всунути – і маландєц! На все інше забий!

Пам’ятаєш, ти казав мені про ту дівчину? Ще та давня історія, коли ти ще в Хмелі жив? Так от, роби щось! Роби, бл*дь, бо місцеві мучачіки в ареалі її проживання дуже люблять слов’янську красу. Що, отак просто затопчеш хоч і давню, але мрію?

Я так можу безкінечно. Одне тобі скажу – поки ти остаточно не перетворився в безвольну сіру матерію, не здатну тримати своє життя в залізному кулаку власних хотінь і їх виконань, викинь це все з голови і йди в атаку! І повертайся до такого вигляду, яким я тебе запам’ятав тоді, на нашій останній зустрічі. Будеш пролітати ненароком повз Детройт – дай знати, зустрінемось, подивлюсь на тебе нинішнього, самостійного, щасливого…

Знаєте, напевно завдяки таким людям я досі ще живу.