“Самотність – спадок сильних”

Що б там не було на душі, а самотність теж має свої позитивні риси.

Цитата, винесена в назву запису, була віднайдена мною доволі нещодавно. Змусила задуматись. А якщо по правді казати і відкинути рожеві шмарклі, так воно і є.

Неймовірно, але довгі періоди самотності загартували мене. Не скажу, що зробили особистістю (це – заслуга інших періодів життя), але що обсмалили до стану криці – то є точно.

Самотність – це коли тобі доводиться вирішувати все виключно за себе, не замислюючись над тим, що на твоїй шиї прийняття рішень звисає ще хтось (а то й декілька “хтосів”). Самотність – це коли ти заробляєш рівно стільки, щоб задовільнити тільки себе, а не намагатися задовільнити всіх. Самотність – це коли ти їдеш в Харків/Донецьк/Горлівку/Львів (підставити необхідне місто самостійно) і не обтяжуєш себе попередженнями когось, і робиш це тоді, коли тобі заманеться. І найголовніше – сподіватися ні на кого. Тільки твої власні сили, твоя власна душевна самопідтримка, твої власні ресурси, які ти використовуєш. Nothin’ else. Одним словом, самотність – синонім слова “свобода”, і в деякій мірі “незалежність”.

Негативний момент – із самітників в 100% випадків виростають егоїсти. Те саме – у зворотній бік. Зворотній бік, щоправда, страшніший, та хто сказав, що буде легко?

Самітниками рідко стають із власної волі. Прийняти рішення про цілковиту самотність в житті вартує неабичого, і мені важко уявити людину необхідної душевної сили, аби сталося все саме так. Частіше людина опиняється сама із зрозумілих причин – дорослішання (і відповідно покидання батьківського крила), або ж розставання зі своєю половинкою. Є ще моменти, коли суспільство саме “відкидає” непотрібний (як йому здається) елемент, але причин настільки багато, що перераховувати їх – марудна справа. Обидві вищевказані події ж в житті будь-якої нормальної людини – певний стрес, пов’язаний з відчуттям невідомості – а що далі? Не врятує навіть чітко спланований графік навчання/роботи на найближчі 36,5 років – спланувати все просто неможливо. І поки людина розбирається з собою – самотність стає звичкою. Але, як ми вже побачили, звичка не така вже й погана. В помірних дозах.