Lama мені подобається саме своєю нестандартністю. Це ніби і не попса, але і не рок. Це щось середнє, яке із задоволенням слухається під що завгодно. Звісно, краще всього її слухати, коли на душі неспокійно або легкий-легкий депреснячок-с.
На івенті певно буду. Хочеться побачити вживу те, чим заслухуюсь останнім часом.
