Не знаю, чи то вік так впливає, чи то останні невдачі в житті, але мені не хочеться жити.
Основна фабула – я не маю глобальної мети життя. Мені хочеться грошей, мені хочеться всеукраїнської слави, мені хочеться фотомодель і пентхаус з вертольотом в центрі Києва, але глобальної мети в житті в мене немає… Простіше кажучи, я не знаю, для чого я живу. І для кого теж.
Я не вірю в кохання. Я не вірю людям. Я не маю ближчої людини, аніж мої друзі, але і їм я довіритись не можу. Я сам одягнув маску, яка по ідеї мала захистити мене від недоброзичливців, а натомість відштовхнула усіх. Я йду в нікуди і приходжу нідокого ніколи. Я – 19-річний алко-нікотинозалежний студент-хам-невдаха, йобар за покликанням віку і великорозмірного хуя і телеведучий за професією. Для всіх – шоумен, людина-феєрія, хлопчик-загадка, “красунчик”… Для багатих жінок – хлопчик за викликом. І все. Не більше.
Натомість ніхто не бачив мене справжнім. Ніхто ночами не бачив як я, випиваючи чималу дозу абсенту, розбиваю об стіну телефон і сльози самі течуть з очей, хоча плакати не хочеться і немає сил, та й бажання теж. Ніхто не розуміє, навіщо я з такою силою б’юсь як риба об лід і шукаю ту єдину, хто врятує мене. Хто вивільнить мене з полону розпусти і отрут, щоденного пива, покеру і баб, хто покаже альтернативну стежку темним лісом. Отаке я слабовольне чмо, якщо вже на те пішло. Мої руки опустились вже давно, я не в силах подолати все те, що на мене навалилось і душить, немов п’явка. Я не можу один. НЕ МОЖУ. А натомість зустрічаю байдужість і нерозуміння.
Не кидайте мене, люди. Не кидайте, бо в мене і так в житті залишився лише один вихід. Я недовго проживу – або зіп’юсь до біса, або покінчу життя самогубством. Придуркувата смерть, та на інше я не заслуговую. Я і так втратив все, що мав, і більше втрачати мені нічого. І що найприкріше – нікого. Це добиває до останнього подиху.
Зараз грає: C.C. Catch – Heaven And Hell (12” Ver.)
думаю мета кожної людини позбутися самотності в душі. і вона в тебе очевидно присутня. а решта лише гормони та амбіції. позбавляти себе життя — просто дурний вчинок, особливо коли очевидної причини немає. проблеми бувають у всіх. щодо пошуків „рятівниці“ — може варто змінити методи, місце та тактику?))
(до речі слова щирі, ані краплі сарказму)
Я думаю в тебе просто депресняк, який затягнувся….
У мене теж таке буває
Щирий пост. Це вже шлях до одужання. Жити треба для того, щоби якомога більше побачити та відчути, щоб прожити все до кінця. Отож раджу тобі побільше думати про свою проблему і все стане на свої місця.
Гарно написано. Можливо і навіть щиро.
Цілий абзац присвятив імені собе?
Як можна все втратити, нічого не здобувши?
Вихід є. Просто будь собою. Навіть якщо побудеш собою день – це додасть енергії на рік. А як побути собою? Просто. Знайди нове знайомство і їдь в гості в чуже місто. Відчуєш смак. Зрозумієш в чому сила :).
Твоя ситуація близька багатьом.
Сядь на перший випадковий поїзд і поїдь в чуже місто ;) Просто срозумій, що не вся цінність в матеріальному, є щось і в духовному =)
Вместо того чтобы искать красавицу, начни создавать красивого мужчину внутри себя. Вместо того чтобы искать грациозную женщину, направь свою энергию на то, чтобы самому стать грациозным. © Ошо
zymova, мені вже здається, що практично всі тактики мною перепробувані :( Але дякую за підтримку, чимсь скористаюсь :)
DreammakeR, шось він вже надто затягнувся… Жах якийсь…
wedmid, якби я нічого не здобував, мені не було б чого втрачати, еге-ж бо?
G3D, 100% :)
Cooluck, примем к сведению… :)
У меня тоже сложный этап в жизни… Тоже превращаюсь в эмо, слезы держу в себе, но этим только подрываю сердце… Одно сдерживает меня от необдуманных поступков – http://amyp.sumy.ua/egoist/
Взагалі-то треба просто жити, не “для чогось”. Як і кохати та дружити не “за щось”.
А ще. Найчастіше люди бачать, чують і розуміють лише те, що самі хотять. Не помічаючи того що насправді все трошки інакше.
Можу завірити тебе, ти точно не для всіх “шоумен, людина-феєрія, хлопчик-загадка, “красунчик”…” (це якось дуже схоже на банальне завищене Почуття Власної Важливості, нє?). Як мінімум через те, що є люди котрі тебе ще не знають. І ніщо (окрім тебе самого) не заважає тобі почати спілкуватись з ними без того образу, що ти створив.
Як завжди вибачаюсь за свою українську і пунктуацію :)
Lioniel, “для всіх” – малось на увазі для тих, хто знає мене близько. Ми ж не знайомі в реалі? Дик отож :)
о диво! невже наше спілкування відресторилось до стилю релізу річної давності)))
вдалого полювання! ; )
zymova, ну ти ж відресторила – ось і результат :) Дякую :)
о так! наступна моя ціль — мир у всьому світі)))
Тю :) це питання часу :D
Lioniel, от коли познайомимось – тоді стверджуватимеш напевно, угу? ;)
всьовсьо:) мовчумовчу :Р
Lioniel, обожнюю, коли жінка мовчить :)
Натомість я буду кривлятися :Р
Lioniel, я цього не бачу, тому це не має жодного сенсу і ефективності :)
:D *активувала почуття власної важливості* Ти багато втрачаєш :)
Lioniel, (не вимикаючи ПВВ) Якби ти знала, що втрачаєш ти, еее… :-D
бги :) якщо просто цікаву людину – то я вже жалкую за тим, що втрачаю :)
Lioniel, “Не мне судить, а вам решать” (с)
Нє, реально ти тепер точно заслуговуєш гна звання мэгаблоггэра! Хоча думка про абсент у студентській общазі мене чомусь насмфішила )))
Не переживай Сашко, пройде якихось 3-5 років і ти станеш черствим і невразливим. І не паритимешся через таку фігню. Кажу як афігєзно поживший старий чувак (четвертак століття – ета вам нє ета!) :)
Я вже практично зачерствів, тому процесу ще недовго йти.