The masterpiecer! Full HD

Так буває. Людина не може залишатися однією і тією ж. Час іде, щось змінюється, щось вкорінюється. Так і я.

Колись я слухав метал, знехотя ходив у ліцей на пари, сидів через life:)-інтернет і молився на той гігабайт, який в мене був. А ще мене годували, одягали, плекали (що зовсім не заважало мені нажиратися в дровеняку і робити різні як дурні, так і не дуже вчинки), і я робив все, що мені заманеться, бо думка батьків мене хвилювала все менше. Добре, що вони хоч це розуміли, інакше моє життя було б набагато нестерпнішим. Я розумів, що таке життя триватиме недовго, та все ж проживав його, як треба.

Ява друга. Я – черговий й*баний понаєх у славному місті Київ. За душею – тільки койко-місце в гуртожитку, якісь зачатки власної справи, навчання у чудовому ВУЗі, рок у навушниках, піплнет в ноутбуці і розуміння того, що життя круто змінюється в бік незаперечного факту – тепер за спиною батьків фіг сховатись, і ось вона, омріяна самостійність і 18 років, які я зустрів, напившись пива з Рябцевим на його зйомній хаті.

Ява третя. Я вже корінний понаєх – півроку, аднака! Я вже освоївся, знайшов стабільне джерело прибутку, більш-менш тримаюсь у ВУЗі. Перед очима миготіли нові знайомства, дівчата, зйомки… І я став псуватися. Власне і до того я був далеко не паїнька – я сповідую філософію того, що якщо ти чогось досяг в житті, це не має бути виключно твоєю справою, а справою всіх. А наш постсовковий менталітет, коли ти не повинен хвалитися своїми досягненнями, а сидіти і мовчати в ганчірочку, досі сповідує 99% населення нашої постсовдепії. Елемент природнього відбору, зетс райт. Дехто мене обожнював, дехто просто намагався використовувати, дехто з презирством фиркав, ледве загледівши мою мордяку в радіусі 20 метрів, бо інстинктивно відчував – я можу задати жару. І я його задавав. І чхав на те, що про мене думають і говорять. А де ви бачили кота, якого цікавить, що про нього думають миші?

Ява четверта. Я вже рік в Києві! Оу мля. Я все вище і вище лізу в гору. І хоча на мене сходять то сніжні лавини, то тупо падає каміння, але сходження триває. Тим не менш в душі неспокійно. Мене стало різко цікавити думка інших і побиття морди в цьому контексті, а ще питання свого особистого життя, яке я намагався вирішувати різними способами. Проблема сексу вирішувалася легко – проститутки. Не найкращий метод, проте дієвий. Вони робили свою роботу, я платив. Все чесно. Ну або знімав якусь чіксу в клубі – ставив два Б-52, і вона вже сиділа на моєму стояку десь в районі туалету. Щоправда, тут все було складніше – я не можу просто переспати з дівчиною і просто піти. То біш в мене є якийсь такий запобіжник проти випадкових зв’язків – з кожною дівчиною, з якою я перепихнувся, я ладен навіть одружитися (при умові, що я її не злякався з ранку з бодуна). А враховуючи той факт, що я давно збився з рахунку, а зі скількома ж я переспав, то цілого портфеля паспортів мені б вистачало ой як навряд! Понеслось – баби, покер, алкоголь, якісь гулянки, клуби, пару годинок в інтернеті – і знову. І я зрозумів, що пора багато чого змінити. В собі, на собі, в характері і ставленні до життя. Зміни мали піти на краще. Фенікс би заздрив!

Ява п’ята. За вікном 15 січня 2010 року. Все той же гуртожиток, все те ж койкомісце, все той же ноутбук… Але фенікс захлинувся від заздрощів і помер від подиву. Перед ним була інша людина. Людина, яку можна сміливо назвати захищеною від негод особистого і суспільного життя. Людина, яка створила себе сама, без допомоги і порад. Людина, якій залишилось пару десятків тисяч баксів до придбання своєї власної нерухомості в Києві. Людина, яка змінила молодіжний прикид на діловий костюм і манери нахабного тінейджера на прийнятні у колах, відмінних від групки студентів-алкоголіків. Людина, яка вгадала ціну справжнього життя, жодного разу не подивившись в прайс.

Розумні люди – поплескають в долоні і потиснуть руку. Дурні – продовжать ставити палки в колеса і заздрити, заздрити, заздрити, радіючи з кожної канави, в яку мені ще доведеться впасти. Багато речей залишились незмінними, однак тепер вони в новій оболонці, яка керуватиме ними набагато раціональніше за своїх попередників.