Як би там я не звертав уваги на кризу, а все ж вона вдарила по кишені. Причому там, де удару ніхто не чекав – у сигаретах.
Взагалі я палити почав не так давно – в мене не більше 1,5 року стажу. Тим не менш, на цьому я ніколи не економив. Davidoff, Dunhill, Harvest, Sobranie, Captain Black… Гаманець дозволяв, і я шикував на повну. Любителі якісних тютюнових виробів мене зрозуміють – ну не збираюся я травити свою молодість якимсь там Бондом чи борони Боже L&M-ом! На кожне підвищення цін я лише плював з високої башти – мені все одно начхати, курити не кину з принципу!
Та одного разу я помітив, що потягувати чергову “цібарочку” стало вже ой якось дорого. Давайте порахуємо – пачка “Sobranie Black Russians 100’s” коштує в Києві нині 23 грн. Одна пачка в мене йде в середньому на 1,5-2 дні, залежно від того скільки в мене стрельнуть і обставин життя взагалі :) 23*30=~350 грн! Шось якось забагато на одну забаганку, а в мене тих забаганок, пардон майн френч, до пизди. На всі грошей не напасешся! І я, мабуть, вперше в усьому самостійному житті задумався про те, як зекономити. Вирішення проблеми, і доволі екстравагантне, підказали мені сусіди по кімнаті.
Читати далі »
Взагалі моя активність останні 3 дні була направлена виключо в оффлайн. Саме тому робочий телефон був відправлений нахуй лісом, а натомість я був у хелп-тімі на чудовому черговому баркемпі. На цей раз – про Drupal.
Подію відвідало ~200 учасників (це на моє око, від офіційної статистики може відрізнятися) з України, Росії, Молдови, Білорусі і навіть США. Взагалі, повторюсь, Drupal мені не цікавий, але я зробив свій скромний вклад у розвиток баркемп-культури шляхом допомоги організаторам цього кемпу. Але не тільки це було приємним. Хто не в курсі – мені 28го числа (в перший день кемпу) грюкнуло 19 років. Окрім того, це ще й велике релігійне свято – православні в цей день святкують Успіння Пресвятої Богородиці. І отаке потрійне співпадіння і мною, і організаторами було потрактовано виключно як позитивний знак. Мовляв, баркемп вдасться. Перед тим як запускати людей на кемп ми випили шампанського за моє здоров’я і… Понеслось.
Читати далі »
2 години монтажу, 3 години закачування, і ось він – відеокаст про #kyivtwevent – збіговисько київських твітерян. Подивитися і завантажити відеокаст ви можете на рідному мені ресурсі – Podcaster.org.ua. Там також можна залишити коментар, тут я їх вимикаю за непотрібністю ;)
В п’ятницю весь день мене ніхто не міг достукатися по жодному з каналів зв’язку. Все просто тому, що той самий цілий день я знімався.
Взагалі, для студента творчого вузу зйомки – річ звична. Халтурки бувають частенько, і тому продивляючись ТВ-рекламу, без кінця натрапляєш то на свого кращого друга в рекламі 344, то на сусіда гарного друга в рекламі Люкс (тій самій, де офіціант цілує одного з учасників Квартал 95 – отой офіціант і є вищезгаданий сусід) і т.д. Тобто це для нас, як ви розумієте, раз плюнути і розтерти.
Читати далі »
Введіть пароль щоб переглянути коментарі
А сьогодні, мої дорогі любителі помститися за своє кровне, я розповім вам, як справжні інтернетчики-адміни-блоггери (непотрібне викреслити) це роблять. Занотовуйте.
Ситуація. Іду я, знаєте, на піцу. Позачергове засідання Творчого об’єднання tAlex. В процесі поглинання піци і пива з Рябцевим мені надійшов дзвінок. Дзвонить сусідка по блоку, просить позичити їй мій цифровик. Робить нічого, позичаю.
Пройшло 2 години. Повертаюсь додому. Перша фраза, яка сказана була мені сусідом при вході в кімнату: “Саня, нашо ти хуй фоткав?” Німа сцена. Як виявилось, дівчина, яка позичила в мене цифровик, знайшла в ньому фотку. МПХ. Чоловічого. Справжнього. Щоправда, не мого. Ексгібіціонізму за собою не помічав, скільки живу на світі. В процесі розслідування, яке зводилось до того, хто залишався в кімнаті з фотиком, був знайдений “жартівник”. І моя помста, як адміна всього блоку, була жорстокою.
Читати далі »
