Більшість моїх друзів так і пруться в Київ, і не тільки через перспективи, а тому що думають, що там “набагато легше жити”. Спеціально для них – аксіоми столичного життя, які якщо не відвадять молоденьких понаєхів, то принаймні змусять їх задуматися.
1. Аксіома Зарплатні. На яку суму заробітку не сподівайся – все одно не вистачить.
2. Аксіома Фурмана. Прогнозувати час, за який ви опинитеся в точці В, виїхавши з точки А – марна і непотрібна справа, бо завжди провальна.
3. Аксіома Лук’янівської площі. 14 трамвай буде скільки разів завгодно їхати в сторону автогенного заводу, але жодного разу не повертатиметься на Контрактову!
4. Аксіома Мачо. Київські дівчата рідко дають на перших побаченнях.
5. Аксіома Загального миру і злагоди. З сільськими звичками, понтами не по статусу, доходом нижче 5 тис. грн., відсутністю перспектив і з дітьми в’їзд у Київ не рекомендується.
Післямова. Виходжу з М Лук’янівська, йду на вихід. В дверях виходу (увага, це важливо) на мене суне незрозуміла конструкція жіночого роду віку 55-60 на вигляд з купою сумок і зіштовхується зі мною прямо в дверному косяку. За інерцією і враховуючи що моя вага = 90 кг, а її (навіть з сумками) точно менше вона трошки відбивається від мене назад. Чується істеричний крик “Прапусті!” і поштовх в грудну клітину. Від другого поштовху я вивертаюсь і жіночко влітає в пройом. Я повернувся назад і крикнув з характерним вказуючим жестом “Вхід там, бл*ть!”, на що отримав гірке і на всю станцію метро “Іді в п*зду!”
Люди такі люди.
-
Fanta
-
masterpiecer
-
zymova
-
masterpiecer
-
zymova
-
masterpiecer
-
Kichrum
-
masterpiecer
