(написано 01.02 в 4.11 ранку)
Не спиться.
Кава давно скінчилась, докурена сигара повільно тліла в попільничці. Телефон показував, що ніхто не цікавиться мною вже як мінімум 2 години. До чого б це…
На душі було чомусь так порожньо. В голові також. Зазвичай за сигарою і кавою мозок думав, працював, аналізував, щось виводив, давав результати. Наразі ж – тиша.
Я завжди думав, що безсоння – уділ людей, які не вміють чи не бажають керувати часом. І лише коли я виріс, почав працювати, і в мене з’явились проблеми трохи серйозніші за дитячі, я почав розуміти, що таке безсоння.
Це річ, яка змушує тебе помирати швидше. Річ, яка з’являється нізвідки і, що погано, нікуди не зникає. Зброя, яка грає проти тебе саме тоді, коли її не прохають про це.
Поглядаю в ноут – раптом хто напише, згадає про мене? Глухо. Я тягнусь за наступною сигарою – робити більше нічого.
Сателітка крутить якесь музичне лайно, яке я забув перемкнути, бо загубив десь у просторах квартири своєї коханки пульт до тюнера. Зате є фон, під який чомусь так легко нічого не робити. Спокійно диміти, допивати залишки кави, тупити в ноут і намагатись думати. Намагатись відсортувати зроблене за цілий день, довести до якогось логічного висновку, вибудувати плани… Годинник скоро покаже п’яту ранку, а значить скоро в душ, поснідати якимсь лайном в стилі Активії, поцьомати сплячу тигрицю, вхопити камеру і штатив і їхати знімати. Передрімати шлях в метро, зробити пару середніх планів, нахапати бліців, зняти крупнячків… А потім звечора і до ранку все повториться. Знову і знову.
Поні бігає по колу…
-
G3D
-
G3D
-
masterpiecer
