The masterpiecer! Full HD

Трошки гумору в цей спекотний день.

Знаєте, з якого моменту я точно зрозумів, що дитинство скінчилось і я став дорослим?

Не тоді, коли я переїхав в Київ і став сам заробляти на життя.
Не тоді, коли вперше підписував контракт на мобільний інтернет вже за допомогою свого власного паспорта.
Не тоді, коли вперше сказав своїй дівчині “я тебе буду забезпечувати”.

А тоді, коли якась хамовита бабця в автобусі Горлівка-Озерянівка звернулась до мене “Мущіна!”

Дитинство скінчилося, йок-макарьок :-D

Спонсор запису: Здесь столярные мастерские в симферополе по доступным ценам.

Я трендсеттер. Цю дивовижну, але правдиву фразу я собі не вперше, але вперше впевнено сказав сьогодні вранці, коли зустрівся вже вкотре зі своїми гарними друзями в затишній кафешці в центрі Горлівки.

Маленька передісторія.

Коли я вступив у 10 клас, мама на день народження подарувала мені CD-плеєр і навушники Koss Porta Pro. Ну як подарувала – дала гроші за те, що я собі обрав у крамниці. Прийшовши 1 вересня в новий 10 клас виявилось, що в жодного з моїх одногрупників немає пристойних навушників – самі лише “капельки” (жаргонна назва найпростіших “вух”). За рік мого перебування в цій групі у половини з’явились Koss, AKG, і теде. Я не звернув на це уваги – природня еволюція бажань і смаків, чо. Мавпа бачить – мавпа робить, бо бачить, що іншій мавпі добре.

Перейшовши в 11 клас, в мене з’явився ноутбук. Неймовірно, але в групі, в якій до того не було жодного ноутбука, до кінця нашого навчання з’явилось їх стільки, що не рахував тільки лінивий.

Перед першим курсом універа в мене з’явився iPod shuffle 2 Gb (який мені привіз MrGALL із США, свіженький, щойно анонсований). Неймовірно, та тепер половина групи ходить з якоюсь продукцією Apple, будь то nano чи навіть якийсь макбук!

І так завжди. Варто мені почати носити чорні рукавички без пальців, як їх різко починають носити ще десяток моїх гарних друзів. Купив стильну запальничку – і половина друзів відмовилася від Крикетів і ходить із Зіппо! Варто мені завести портсигар – овва, вже половина чоловічої аудиторії універу діловито клацає цим металевим предметом. Поділився з людьми, що нещодавно був в такому-то ресторані (навіть не кажучи, де він знаходиться) – і наступне відвідування цього-ж таки ресторану відкриває тобі неймовірне – двоє твоїх одногрупників сидять там за столиком, за яким, до речі, ти любиш сидіти, хай йому грець! Я одягнув бандану на LETO Project BlogCamp 2010 в Запоріжжі, і через 2 дні після того як з’явились звідти фотки на аватарках хлопців з’являється… вгадайте шо? Правильно, БАНДАНИ, ЙОПТА! Ти пишеш у себе в “зацікавленнях” вКонтакті “вермут і schweppes” – диви, і воно вже прикрашає півсотні профілів, і більшу частину цих профілів ти маєш у друзях! Варто було лише раз підкотити свої джинси і зробити з них якусь подобу бриджів (ну спека на вулиці, йомана!) – і завтра твій сусід по кімнати робить так само, хоча до того носив джинси як всі нормальні люди!

І останній випадок – щойно я вперше показався перед своїми друзями з Горлівки із флягою (яку мені подарував Алекс Рябцев, за що йому великий респект) – і на наступну сьогоднішню зустріч ще один вже з’явився із своєю!

Можна назвати це мавпуванням вдалих фішок мого зовнішнього образу (а так воно в принципі і є, якщо задуматись), але факт залишається фактом – як би хто там мене не обсирав позаочі, він мене копіює. Іноді навіть сам про це не здогадуючись. І другий висновок – якщо копіюють повністю, отже мій образ цілісний і вдалий. З чим себе хочеться і привітати!

Спонсор запису: Приезжай к нам! Самые удобные гостиницы киев ! Гостиница «Русь».

А сьогодні, любі мої, я розповім вам, як отримати супермотивацію до роботи. Як моментально відкинути всі сумніви в собі, як освіжити свої думки і залишити в них тільки необхідне для роботи і успішного життя. А ще – як правильно вибудувати свою життєву дорогу. Просто зараз одягніться і підіть в своєму місті на… кладовище.

Так-так, у вас все ще нормально із зором і прочищені вуха – на кладовище. Бажано на центральне або те, де вже нікого не ховають доволі довгий час. Є таке? Чудово.

Отож, гуляйте собі алейками, підходьте до могил, роздивляйтесь імена-дати, місцями навіть причини смерті… Ви напевне помітите, що є могилки, де чисто і прибрано завжди, а є занедбані і покинуті, часом з перевернутими пам’ятниками, або й зовсім без них. Як правило вони вже заросли бур’янами. І в більшості випадків занедбані могилки ще радянських часів – от 78-ий рік, от 86-ий, а це взагалі 59-ий…

До чого це я? Сьогодні я на центральному кладовищі Горлівки навідав могилу своєї прабабусі. Розчистив там все, помив, прибрав… І йдучи на вихід з кладовища, за звичкою саме так розглядав отакі занедбані місця (чи то настрій такий був, чи то погода – хз). І раптом я прочитав на вже доволі занедбаній і зарослій могилі рік смерті людини – 2005-ий… Хіба могло так зарости за цей час захоронення? Це було моє риторичне запитання.

І подумалось мені – невже варто отак прожити своє життя, щоб за 5 років після твоєї смерті до тебе так ніхто жодного разу на могилу і не прийшов?

Повірте, це мотивує.

Спонсор запису: Лучший комфорт ! Только лучшие гостиницы Киева ! Добро пожаловать в гостиницу «Украина».

Іноді в мене виникає дивне відчуття, що в нашій сім’ї заняття бізнесом передається на генному рівні. Всі, окрім моєї мами, хоча б раз пробували почати власну справу, а дехто її ще й успішно веде.

Я почав займатися бізнесом у 18, одна з моїх сестер – у 17, а дехто починав потрошку фарцувати/барижничати і в більш ранньому віці! Ну і важко знайти дорослого в нашій сім’ї, який би до якогось бізнесу не мав причетності.

Мама – єдине “гидке каченя” в цьому списку. Її ніколи не тягнуло у власну справу (і не хоче туди йти категорично), вона все життя працює на державну структуру. Певно, думає, що держава оцінить її заслуги, коли вона піде на пенсію.

Однак оскільки мені в це взагалі віриться з веееликою натяжкою, доводиться щось робити вже зараз. Чого і вам бажаю!

Спонсор запису: Позаботься о своей красоте ! Лучший spa отель в Ялте. Жемчужина Крыма – гостиница «Ореанда».

Спонсор запису: Незалежно від місця проживання – найкраща розробка сайтів в Тернополі!

- Я не була б такою самовпевненою щодо того, що ви потрапите на наші шпальти.
Редактор затягнулася якоюсь моднявою суперслімсою і випустила дим мало не в очі Олексію. Той мужньо стерпів такий жест неповаги манерної дамочки з неприхованим клімаксом. Частково допомогли нерви, частково – лінзи.
- Про вас я не знайшла жодного суттєво позитивного відгуку. Десь там були, якусь частину творів презентували, більш нічого… Навіть жодної критичної статті про вашу творчість не видала мені цяя ваша Інтернета.
Олексій мало не пирскнув зо сміху щодо назви всесвітньої мережі, одначе знайшов сили втриматися.
- Добре, залишайте рукопис. У вас з’явиться шанс бути опублікованим, якщо я не засну хоча б до 20ї сторінки. Вам зателефонують.
І вона жестом вказала на двері. Олексій вийшов.
За дверима типова як для офісної організації секретутка попивала каву і тупила в комп’ютер. На вихід двометрового красеня в білому костюмі з сумним блиском в очах, так само як і на його вхід, вона не могла не відреагувати.
- Що, красунчику, прокатила? Не оцінила твій талант? Чи може ти просто не дав їй заглянути кудись ще, окрім свого рукопису??
Хлопець повернувся, однак не встиг нічого мовити.
- Вона та ще лярва. Сьогодні вона лесбійка і вимагає від мене кунік, забувши підбритися, а завтра вона влаштовує группіз із начальником, мною і якимись там “інвесторами”, які ніби-то вкладуть в нас гроші, якщо оцей лисий із животиком багатій вкладе в мене своє висохле і зморщене чоловіче щастя. А післязавтра вона спить із нашим коректором, в якого стоїть цілодобово хоч на паркет, а наступного дня…
- Вибачте, мене це мало цікавить,- розвернувшись на 180 градусів Олексій підмітив, що двері кабінету вже закриті на ключ, і його там нема.
» Читати далі «

Я рідко зустрічаю треки, які реально хочеться переслуховувати, від яких ноги самі несуть творити казна-що і від яких адреналін і драйв у крові піднімається до позначки over 9000. Зустрічайте – моє відкриття липня, поки НМД одна з найкращих електро-хаусних робіт за останній рік:

Easy Toys – Back From The Toystore (Original Mix).

Слухати прямо в мене:

Або завантажити собі. Але ж ви пам’ятаєте – у випадку чого брали ви не в мене ;)

(датовано червнем місяцем)

За написання цього списку хочу висловити подяку сигаретам Rich, Fedde Le Grand-y в колонках, чаю Lipton в пірамідках і своїм сусідам, які вчасно звалили в театр, що дозволило моєму натхненню цілих дві години ширяти в просторі без видимих перешкод.

Такого і в таких кількостях ви ще не читали! *зловіщий сміх*
» Читати далі «

Спонсор запису: Новый толковый секс шоп в Киеве, анонимная доставка товаров

4 ранку. Не спиться. Звично з рота стирчить люлька, в ноутбуці застиг на місці твіттер, спостерігаю, як місто готується до пробудження. Нарешті починаю потихеньку дрімати… І згадувати. Згадувати.

Я часто хочу повернутись у ті щасливі дні свого дитинства, коли все було так чудово і легко. Раз за разом в голові флешбеками проносяться моменти з життя, коли мені ще не було й десяти. 95ий рік… 98ий… З 98го я пам’ятаю найбільше. Все літо я жив у Горлівці, завів там друзів, ганяв на велосипеді з ними по приватному сектору, відпочивав, спостерігав сонячне затемнення, жер в три горла, висів на деревах, отримував кайф від життя… Того ж року померла моя прабабуся. Це були перші похорони в моєму житті.

Я все розумів. І цей мало не перший серйозний життєвий удар я виніс із честю. Я навіть не плакав. Але я любив цю людину. І вона мене любила більше за все на світі. І здається, саме від того моменту понеслось.

Життя постійно змушувало мене об’їдатися гівном. Спочатку це були знущання в школі, потім (коли мені на них стало начхати) – непорозуміння в сім’ї. А зараз мене накривають проблеми “шой би то собі сьогодні пожерти” і “як втриматись в цьому грьобаному універі”. Ну є ще питання меншої важливості, однак все ж починає здаватися, що життя складається виключно з проблем. Останні 4 місяці я навіть не був жодного разу у клубі. Я схуд на 20 кг, три рази лежав в кардіології і взагалі – відчував себе надто хєрово. Окрім того, особисте життя скакало як підбитий скакун на дистанції.

Однак розуміння прийшло саме. Просто не варто концентруватися на проблемах. Я перестав помічати щось інше, окрім проблем, і поплатився за це своїм здоров’ям. А всього цього можна було уникнути!

Життя цікаве. І різноманітне. Пам’ятайте про це!

За час публікації серії постів про вдальрайдінґ, як ви вже зрозуміли, я ще й встигав жити. І за ті два місяці, які ви не бачили від мене душороздираючих рядків, сталося стільки всякого, що вистачило б на декілька розрізнених записів. Та все ж, зберу хоча б деякі в одному.

1. Універське повернення блудного сина. Я сам в це не вірив. Та Бог, як виявилось, є. І за допомоги деяких впливових людей я таки залишився в університеті і більш-менш успішно завершив другий курс, з чим мене можна і привітати. Щоправда, мені особисто радіти рано, бо інтрига навколо мене закручена набагато веселіше і жорсткіше, аніж я думав. Тож це перша перемога, однак битви ще будуть. Та зараз я про це не надто думаю – відпочинок чекає! Я мушу відновити втрачені за 4 місяці 20 кг, поправити здоров’я і просто гарно провести час. Чим в принципі і буду займатись.

2. Особисте. Раніше я неодноразово стверджував, що знайшов нарешті своє кохання. Щоправда, потім все йшло шкереберть з різних причин. І потім я вже розумів, що помилявся в людині. Добре, що хоч швидко і вчасно. Так танула надія знайти оту єдину, з якою захочеться просто бути поруч. На горизонті майоріла небезпека знову піти по шляху непомірного “блядства”, а я це вже проходив. Та раптом…
… Я довго не вірив. Я сумнівався. Я придивлявся. Я аналізував. Я мучався. І все по-дурному. Бо наразі я щасливий. Не уявляєте, наскільки. Ідеали існують. Як виявилось. Так і хочеться відправити в сраку тих, хто все життя торочив мені протилежне. Бо в цій дівчині мене влаштовує цілковито все. Від найменшої деталі фігури до характеру, такого тихого, спокійного і неконфліктного, якого мені завжди так не вистачало в житті. Я вже не кажу навіть про наші ночі – якщо я не сексуальний гігант, то принаймні відчуваю себе таким, ще й як! А сцену прощання надовго на вокзалі, коли я їхав в Хмельницький, я не забуду в житті ніколи. І я знаю, що вона чекає. А чого ще потрібно в житті? Щоб було до кого повернутись. Нарешті така людина в мене є. І за це їй окрема дяка.

3. Перший досвід у e-commerce. Вчора відкрилась Крамниця Укрбашу. Я – її автор ідеї, виконавець і арт-директор. Це буде мій перший досвід у створенні і підтримці інтернет-магазинів, тому побажайте мені успіху. Будуть акції, розпродажі, спецпропозиції – все по-справжньому, так би мовити. Тому хто ще не засвідчив свою непомірну любов до Укрбашу, може тепер щось собі придбати.

Поки все, про що так хотілось поділитися з народом. Згадаю ще – обов’язково напишу. Почуємось.

Навігація:
Частина 1 (введення і труднощі вдальрайдера)
Частина 2 (розробка маршруту і графіка слідування)
Частина 3 (амуніція і одяг вдальрайдера, складання зручного багажу)
Частина 4 (дорога та її нюанси)
Частина 5 (сон) (ви тут)

Привіт! Того разу я розповів вам про дорогу як таку і маленькі нюанси в її процесі. Сьогодні я згадаю (на прохання читачів) про такий момент, як сон – на вокзалах, в електричках і скрізь. Як виявилось, ця проблема хвилює людей набагато більше, аніж я думав.

Сон… Ох ця вічна людська потреба. Між нами кажучи, вдальрайдери досі ламають голову над тим, як “сутками” не спати. Залежить, звісно, від загального стану організму, однак дорога сама по собі дуже втомлює, тому не дивуйтесь, що вже годин через 12 активної їзди вам захочеться десь прихилити голівоньку і подрімати пару годинок. Отут і постає питання – а як? Спробую розкрити тему.
» Читати далі «